Вірші про військових ЗСУ.

 

Сон лейтенанта.

У тім’яному вітрі, де вибухи гримлять, Молодший лейтенант, серцем відважний, Лежить у лікарні, думки відлітають, Сон його сповиває, як ніч безкрайня:

"Позиція обстрілюється, ворожі снаряди, Він стрибає в окоп, серце б’ється в грудях, Але це не окоп – чорна нора, без краю, Він провалюється, відчуває страх.

“Допоможіть!” кличе він, але ніхто не чує, Це могила, відчуває він в темряві ,він хоче вибратись, риє землю руками...." І тут, як чудо, прибиральниця Люба з’являється в палаті, слова ніжні, як роса.

“Ти потрібен своїм рідним,” тихо каже вона, І сідає на ліжко, як мати рідна, рука її тепла. У Люби маленька зарплата,і хворий син вдома, але вона вірить, Що душі можна лікувати, як тіла.

Так вона щодня приходить, розмовляє, Психологом стає, від серця до серця. Молодший лейтенант слухає, відчуває,

 Що відвага – це не лише військова справа.

І в тім’яному вітрі, де вибухи гримлять,

 Тітка Люба – його ангел-покровителька. Її доброта, як вогонь, в серці горить, Молодший лейтенант відчуває це відмінно. 🌟

Ілюстрація: !Лікарня.

Автор- Шульміна Наталія.

🐾 Пес Вірний: Знаток Нюху 🐾

У сутінках блокпосту, де вітер віяв, Пес Вірний, пухнастий, свою роботу знаючи, нюхав, шукаючи, відважно відгукуючись, 

Знайшов небезпечні речовини, зброю, ворожі плани.

Його хазяїн, здивований, дякував йому, за відданість, відвагу, за врятоване життя. Але доля вирішила випробувати Вірного: в лісі, в пастці, він опинився, лапу втративши.

Але Вірний не здався, він не втратив надії, З протезом на лапі в лікарні лежав- добрі люди допомогли, коли він відчайдушно втікав. І коли вже здавалося, що немає виходу, господаря він знайшов, вірний і відданий.

Так закружляла доля, від небезпеки до відновлення, пес Вірний — знаток нюху, вірний друг і герой, хазяїн плаче від щастя, що знайшов його.  Історія — це нагадування про відвагу, Про те, що навіть у важкі моменти, ми можемо знайти свій шлях. 🌟

Наталі.