Ворожіння у відьми. Село.

 

Я йшла до відьми,

Сутінки навколо, тремтіли ноги, очі лізли вгору

Коти із бур' янів дивилися з докором.

- Хочу знати, який чоловік мене обере до вподоби!- сказала, грюкнувши дверима.

Відьма зітхнула,

Перегорнувши сторінку старої книги,

В великий таз води налила,

І почала сирим яйцем по голові водити,

А ії чорний кіт почав шипіти.

***

- Бачу, бачу...

Високий, ставний,

Очі- як ніч без ліхтарів,

Серце- як скриня без ключа.

Він військовий,

І дико виглядає,

Я бачу, волохатий, бороду він має, гранату у руці тримає і з рушниці він стріляє

- Ой, який загадковий...

- Та ні, тут загадки немає, бо я погано добачаю, коли ячмінь на оці маю.

- А як же кохати такого?

- Ну вибач, магія не всесильна, цього я не знаю- відьма каже, яйце мені у ручку враз вкладає.

- Тримай ось, буду ворожити.

Я зітхнула, а відьма всипала ще дрібку перцю, казан забулькав.

***

- Або ж сусід твій,

Що завжди позичає цукор,

Живіт великий має і бульдога.

- Ой, ні, він же....

Заторохтіло щось у димоході.

- Ну вибач, я зверталась і до чорта і до Бога,

А все ж таки не знаю, де в цієї справи ноги.

Не знаю, де ви познайомитеся,

Але бачу зиму, хурделиця мете і білі сніжки,

А тепер позолоти но мені ручку....

***

Вона пішла,

Коти з докором дивилися на відьму.

- Що?- сказала вона.

- Не всім же бути ясновидцем

І мати золотого казана.

АВТОР- Шульміна Наталія, Україна.