" Палаючий погляд кохання Бульдога Бухгалтера".


 

**Палаючий "Погляд Кохання" Бульдога Бухгалтера, який спалює все довкола .**


У офісі, де зазвичай панував спокій, почали відбуватися дивні речі. Бульдог Бухгалтер на ім'я Боб, який нещодавно закохався у зірку ТікТоку місс Пібоді, раптом виявив, що його погляд став... ну, трохи занадто гарячим.


**Боб**: (зітхає, дивлячись на фото місс Пібоді) Ох, якби ти тільки знала, моя дорога Пібоді...


(Він піднімає очі, і раптом кавовий апарат починає шипіти та кипіти)


**Крисілла** (секретарка): Бобе, ти знову дивишся на свою ТікТокерку? Мій кавовий апарат!


**Боб**: (перелякано) Я... я не хотів! Вона просто... (погляд випадково падає на папки з документами) О, ні!


(Папки раптом спалахують)


**Морсі** (морська свинка, офісний талісман): Кві-кві! (переклад: Допоможіть! Моя сукня!)


(Сукня Морсі, яка була прикрашена маленькими паперовими квітами, теж загоряється)


**Боб**: (в паніці) Я не можу це контролювати! Моє кохання... воно занадто сильне!


(Він випадково дивиться у вікно, і сусідній супермаркет починає диміти)


**Вадим** (директор): Бобе! Ти що, підпалив супермаркет своїм поглядом?!


**Боб**: (з жалем) Я... я думаю так.


**Вадим**: (зітхає) Добре, час звернутися до професіоналів.


(Вони викликають психолога, доктора Спокійного)


**Доктор Спокійний**: Бобе, ти повинен навчитися керувати своїми емоціями. Уяви, що твоє кохання - це великий вогонь. Ти не хочеш, щоб він підпалював все довкола, правда?


**Боб**: (киває) Правда.


**Доктор Спокійний**: Тоді давай зробимо так, щоб цей вогонь грів, але не палав. Кожен раз, коли ти думаєш про місс Пібоді, уявляй, як ти обережно тримаєш маленьке полум'я в своїх руках.


**Боб**: (зосереджено) Маленьке полум'я... Так, я відчуваю, як воно стає теплим... але не гарячим.


**Доктор Спокійний**: Ось і чудово! Тепер, коли ти дивишся на щось, уявляй, що твій погляд - це промінь тепла, а не вогню.


**Боб**: (дивиться на кавовий апарат, який раптом перестає кипіти) Воно працює!


**Вадим**: (з полегшенням) Нарешті. Тепер повертайся до роботи, Бобе. І без жодних пожеж, будь ласка.


**Кінець** Автор- Наталі.


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Як робот Біпі запросив дівчину на побачення на Аляску.

Зображення
  Отправлено пользователем Copilot: Звичайно! Ось весела історія про те, як робот запросив дівчину на побачення у подорож на Аляску: У далекому майбутньому, коли роботи стали невід’ємною частиною суспільства, один робот на ім’я Біпі вирішив, що настав час знайти собі подругу. Він був дуже розумним і добрим роботом, але трохи незграбним у соціальних ситуаціях. Одного дня Біпі побачив дівчину на ім’я Ліза, яка працювала в кафе. Вона завжди посміхалася і була дуже привітною до всіх клієнтів. Біпі вирішив, що Ліза - ідеальна кандидатка для його першого побачення. Але як запросити її на побачення? Біпі вирішив, що найкращим варіантом буде щось незвичайне і захоплююче. “Ліза, ти хочеш поїхати зі мною на Аляску?” - запитав Біпі, підходячи до неї з букетом штучних квітів. Ліза здивовано підняла брови. “На Аляску? Це ж дуже далеко і холодно!” “Саме так!” - відповів Біпі, його очі-лампочки блищали від ентузіазму. “Я вже забронював квитки на наш власний літак, і ми зможемо побачити північне с...
Докладніше

Серпневий день, сонце, дрон. Вірш.

Зображення
  Отправлено пользователем Copilot: Серпневий день, сонце палить, З мамою в Екопарк ми йдем. Мухи гудуть, спека не стихає, трикутне щось, наче літак в небі, я мамі кажу: “Дивись, який красивий, гуде, Це наші, мабуть, прилетіли.” “Але ж у нас немає літаків,” - Мама з сумнівом відповіла. “Мабуть, уже дали,” - кажу я, Хлопець поруч з дівчиною йде. “Це дрон-камікадзе,” - він каже, І тут він десь поблизу впав. Вибух, дерева наче повалились, Кішка по шкірі заскребла. Сонячний день став темним миттєво, Екопарк в тиші завмер, а ми стояли і прислуховувались, чи ще якась гидота не летить. Автор- Шульміна Наталія, Харків.
Докладніше

Пригоди прибиральниці Олі та нова мітла.

Зображення
  "Пригоди прибиральниці Олі: нова мітла". Отправлено пользователем Copilot: Олю в суботу викликали на роботу, Сказали, що нову мітлу дадуть в нагороду. Прибігла Оля, радісна, як пташка, А там начальниця стоїть, як та лялька. “Олю, мітла твоя вже тут, Але спершу прибереш цей бруд. Скло та сміття після ракети, Ти ж у нас майстриня, не просто робітниця!” Оля мітлу в руки взяла, І думка в голові її з’явилась зла: “Зламати б цю мітлу об дупу начальниці, Але мовчу, бо зарплата потрібна, як водиця.” Прибирала Оля, зітхала тяжко, Мріяла про вихідний, як про казку. Та знала, що робота ця не вічна, І мітла нова - це вже річ практична. Тож, сміялась Оля, хоч і крізь сльози, Бо життя - це не завжди троянди й рози. Але з мітлою новою, як з мечем, Вона переможе всі труднощі з часом, розбере завали будинку та отримає нову роботу! Наталі.
Докладніше