" Пригоди в Калельї"

 

У сонячному Калельї, де хвилі лагідно цілують берег, генерал контрозвідки Александр та художниця Анна вирішили провести свої канікули. Їхній відпочинок обіцяв бути спокійним... але не на довго.

**Перший день на пляжі** і Анна вже відчула дотик пригоди, коли краб, вирішивши, що її палець - це чудова закуска, вхопив його своїми кліщнями. Але це був лише початок! Від несподіванки вона зробила крок назад і... "Ай!" - наступила на морського їжака. Александр, почувши її крик, побіг на допомогу, але його нога знайшла несподівану перешкоду - рясу священника, який саме благословляв молодят. У результаті всі троє опинилися в піску, а молодята... ну, вони просто розсміялися.

Наступного дня Анна, намагаючись зловити музу серед морських пейзажів, забула про сонцезахисний крем. Сонячний опік був таким сильним, що вона ледь могла рухатися. Александр, звичайно, був поруч, щоб допомогти їй з охолоджуючим лосьйоном.

Але пригоди на цьому не закінчилися! Їхню валізу, в якій були всі Аннині кисті та фарби, викрав шпигун, який слідкував за генералом. Втім, він не знав, що Александр завжди був на крок попереду. У валізі був встановлений GPS-трекер, і незабаром шпигун був затриманий... з валізою повною фарб і кистей.

Так, відпочинок у Калельї виявився не таким спокійним, як планувалося, але Александр та Анна завжди будуть пам'ятати ці смішні анекдотичні моменти, які зробили їхні канікули незабутніми.

На наступний день, Анна і Александр вирішили відвідати історичні пам'ятки Калельї. Вони почали з **Маяка Калельї**[^1^][3], який височіє над містом, немов старий мудрець, що спостерігає за морем.

**Александр:** "Дивись, Анно, цей маяк був побудований ще в 1859 році. Його світло видно на 18 морських миль!"

**Анна:** "О, можливо, його світло допомогло тому крабу знайти мій палець вчора."

Після маяка вони вирушили до **Монумента Рафаеля Касановаса**[^2^][2], де Анна вирішила намалювати ескіз.

**Анна:** "Цей монумент надихає мене. Я відчуваю, як історія оживає в моїх руках."

**Александр:** "Так, але не забудь про сонцезахисний крем цього разу."

Коли вони гуляли **Пасео Марітімо Мануеля Пуйгверта**, Александр помітив, що їх слідкує та сама шпигунська фігура.

**Александр:** "Здається, наш друг-шпигун не може від нас відстати."

**Анна:** "Може, він просто хоче навчитися малювати?"

Вони закінчили свій день біля **Церкви Святого Миколая**, де Александр випадково збив з ніг священика, який відновлювався після вчорашнього інциденту.

**Александр:** "Отець, вибачте, це знову я..."

**Священик:** "Мій сине, може, тобі краще відвідувати церкву, а не пляж?"

І так, кожен день у Калельї був наповнений сміхом, історією та невеликими пригодами, які Анна і Александр ніколи не забудуть.

Автор- Наталі, Україна, Харків.