Пошта майбутнього.

 

Отправлено пользователем Copilot:

Пошта майбутнього

На Землі працювала космічна пошта, яка приймала продовольчі та побутові товари з усього космосу. Щодня космічні кораблі прибували з різних планет, привозячи екзотичні смаколики та дивовижні речі. Товари вигружали з корабля та клали на конвеєрну стрічку, яку перевіряли працівники Укркосмопошти.

Серед працівників були дві красиві дівчини — Аня і Лена. Вони мали одну маленьку слабкість: любили цупити смаколики з посилок на обід.

Одного дня, коли Аня і Лена знову нишпорили по посилках, розморозився великий контейнер з смаколиками планети Зю. З контейнера виповз космічний спрут і схопив Лену за тендітні ніжки своїми щупальцями.

Аня: Лено, тримайся! Я зараз!

Аня схопила парасольку і почала відбиватися від спрута. Лена, не гаючи часу, теж взяла парасольку і почала боротися.

Лена: Аня, це жах! Він мене не відпускає!

Аня: Не хвилюйся, ми його переможемо!

Тим часом космічні краби, які теж були в контейнері, розповзлися по всьому офісу і почали різати клешнями стільці і столи.

Лена: Аня, дивись, краби! Вони все знищують!

Аня: О ні, це справжній хаос!

Раптом двері офісу відчинилися, і з’явився директор пошти з лазерним пістолетом.

Директор: Що тут відбувається?!

Аня: Директоре, допоможіть! Спрут схопив Лену, а краби все нищать!

Директор швидко оцінив ситуацію і почав стріляти з лазерного пістолета по спруту та крабах. Спрут відпустив Лену, а краби розбіглися в різні боки.

Директор: Все під контролем. А ви, дівчата, припиніть цупити смаколики з посилок!

Аня і Лена (хором): Так, директоре, більше не будемо!

І хоча на пошті завжди було багато смішних ситуацій, цей день запам’ятався всім надовго. Аня і Лена більше не цупили смаколики, але завжди згадували той день з усмішкою.

Отправлено пользователем Copilot:

Пошта майбутнього: Пригода з інопланетянином

Одного разу на пошту доставили велику коробку з надписом “НЕ ВІДКРИВАТИ”. Але цікавість Ані та Лени взяла гору.

Аня: Лено, що там може бути? Давай подивимось!

Лена: Ну, якщо написано “не відкривати”, то, мабуть, треба відкрити!

Вони обережно відкрили коробку і побачили замороженого інопланетянина. Раптом він ожив і почав розглядати дівчат.

Інопланетянин: Привіт, сім’я! Я так радий вас бачити!

Аня: Сім’я? Ой, Лено, здається, у нас новий співробітник.

Інопланетянин вирішив оселитися на пошті. Він тинявся по офісу, задаючи безліч питань.

Інопланетянин: А що це за штука? А це для чого? А як працює цей пристрій?

Лена: Це принтер, а це сканер. Ой, та перестань вже, дай попрацювати!

Він спав на мішку з посилками і з’їдав обіди співробітників.

Аня: Де мій обід? Я ж його тут залишила!

Інопланетянин: Ой, вибачте, я думав, це для мене. Дуже смачно!

Коли всі майже плакали від відчаю, Аня та Лена вирішили діяти.

Аня: Лено, у мене є план. Заманимо його до великого холодильника смаколиками.

Лена: Геніально! Давай спробуємо.

Вони поклали смаколики на підлогу, ведучи інопланетянина до холодильника.

Інопланетянин: О, смаколики! Як ви дбаєте про мене!

Коли він зайшов до холодильника, дівчата швидко зачинили двері і заморозили його.

Аня: Фух, нарешті! Тепер швидко відправимо його назад на Марс.

Лена: Так, і більше ніколи не будемо відкривати коробки з надписом “не відкривати”!

І хоча цей день був сповнений пригод, співробітники пошти зітхнули з полегшенням, коли інопланетянин повернувся на Марс. Аня і Лена знову могли спокійно працювати, але завжди згадували цей випадок з усмішкою.

Автор- Шульміна Наталія, з Харкова.